Сібуду - великий скельний навіс, де проводять розкопки з 1998 року. За роки пошуків археологи знайшли в Сібуду безліч знарядь середнього кам'яного віку віком від 38 000 до 77 000 років. Серед інших знахідок - нічим не примітний долеритових відщеп, кимось кинутий тут 49000 років тому. Дослідники звернули увагу, що гострий край відщепа покритий якимось пігментом, ймовірно, охрою. У цьому ж шарі знайдено цілих 192 шматка охри, багато з яких істёрти: люди явно щось з ними робили.
Загалом, знахідка відщепаа зі слідами вохри не вражає.
Проте, цього разу вчені вирішили за допомогою найсучасніших методів проаналізувати склад барвника. Задіявши рентгенівській камері Гандольфі і сканувальному електронному мікроскопу зі спектрометром, дослідники встановили, що вохра, мабуть, походить з сланцевого кар'єру, що знаходиться в 1 км від Сібуду.
Головний висновок: аналіз, проведений у двох лабораторіях і різними методами, підтвердив, що в суміші міститься казеїн з молока полорогих.
Як мешканці Сібуду готували цю суміш? Наприклад, вони могли виділяти казеїн з молока, нагріваючи його, а потім отримані казеїнові грудки змішувати з вапном або попелом - так чинять, готуючи клей або фарбувальний склад.
Втім, вапно отримують з вапняку, якого в районі Сібуду немає. Що стосується попелу, то, судячи з спектральному аналізу, суміш не містить кальцію. А адже деревна зола складається в основному з карбонату або оксиду кальцію. Значить, технологія простіша: порошок вохри просто змішувався з рідким молоком.
Найдавніший наскельний живопис в Африці знайдений в печері Аполло 11 в Намібії. 27500 років тому хтось прикрасив малюнками сьомій кварцитових плит з цієї печери.
3 
1
Коментарі