Як правильно рухатися до великої мети, яка здається недосяжною: поради психолога

Іноді здається, що ми застрягли на місці. Великі цілі лякають своєю масштабністю, а мрії виглядають далекими та майже недосяжними.

У такі моменти легко втратити мотивацію, опустити руки. Однак є один простий секрет, який допомагає рухатися навіть тоді, коли фініш здається далеким - це сила маленьких кроків.

Ми звикли думати, що зміни потребують рішучих дій і кардинальних ривків. Часто ми обіцяємо собі почати з понеділка чи з нового року, але ці великі обіцянки перетворюються на непосильний тягар.

Ми створюємо довгі списки завдань і відчуваємо втому ще до того, як почнемо. Але життя — це не стрибок у невідомість, а послідовність маленьких кроків, кожен із яких має значення.

Gazeta.ua разом із психологинею Валерією Ковбуз продовжує серію матеріалів в яких спеціалістка надаватиме важливі поради для покращення фізичного та психологічного стану українців.

У першому тексті Валерія Ковбуз давала поради, що загадати українцям на Різдво. У другому тексті йшлося про рух уперед в умовах, коли життя навколо змінюється.

ПРИКЛАД

Приведу у приклад реальну історію мого клієнта. Його анонімність у статті збережена. Клієнт дозволив мені поділитися своєю історією.

Олег завжди хотів почати бігати, але ця ідея залишалася лише в його думках.

"Спочатку треба купити гарні кросівки", — думав він.

Потім почав говорити: "Почну з понеділка" або "Коли потеплішає". Він уявляв собі ідеальний початок — довгі пробіжки в красивому парку, правильна спортивна форма, чудова фізична форма. І саме це постійно його зупиняло.

 

На одній із наших консультацій я запитала: "Що ти можеш зробити вже сьогодні, навіть якщо це буде щось зовсім просте?". Олег замислився і відповів: "Мабуть, просто вийти на прогулянку…". Це здавалося таким очевидним, що він навіть не сприймав це як крок уперед. Але вирішив спробувати.

Того ж вечора, після довгого робочого дня, Олег вийшов на коротку прогулянку біля будинку. Жодних планів, жодних зобов'язань. Просто свіже повітря й кілька хвилин тиші.

Пройшовши кілька кварталів, він відчув, як тіло саме просить руху. Несподівано для себе Олег почав бігти. Лише кілька хвилин, без поспіху, без таймера чи музики у вухах. Йому сподобалося. Це було навіть приємніше, ніж він очікував.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сплеск ненависті: чому нас приваблюють конфлікти у соцмережах

Наступного вечора він вирішив знову спробувати. Спочатку бігав короткими інтервалами — трохи бігу, трохи ходьби. Ніякого тиску. Ніхто не спостерігав, ніхто не оцінював. Це був час лише для нього. Через кілька тижнів він уже бігав до парку і назад, а через місяць зміг подолати свої перші п'ять кілометрів без зупинок.

ЧОМУ ЦЕ СПРАЦЮВАЛО

Олег зрозумів, що не потрібно чекати ідеального моменту або мати правильне спорядження, щоб почати. Він дозволив собі вийти на прогулянку без тиску, без чіткої мети.

І цей маленький, майже випадковий крок - став відправною точкою, яка змінила його підхід до бігу та подарувала нову звичку. Часом найважливіші зміни починаються тоді, коли ми відмовляємося від ідеї зробити все ідеально і просто робимо хоч щось.

Зміни — це не разовий подвиг, а безліч маленьких кроків. Інколи достатньо найпростішої дії, щоб запустити ланцюгову реакцію. Навіть якщо мета здається далекою, почніть із того, що можете зробити сьогодні. Одного дня ви озирнетеся назад і здивуєтеся, як далеко ви зайшли.

×