З МС фермери матимуть постійні втрати, а з ЗВТ вони будуть тимчасовими - експерт

Приєднання до ЗВТ в перший час принесе втрати фермерам. З Митним союзом втрати будуть постійні. Таку думку в інтрев'ю Gazeta.ua висловив президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб Роман Корінець.

- Закриття російських ринків для України - це проблема і для наших фермерів, - каже Корінець. - Одразу це ніби не позначилося, бо українські фермери рідко є експортерами. Утім перенасиченість внутрішнього ринку збила ціну на закупівлі у фермерів. Закриття будь-якого ринку України як країни з відкритою економікою одразу ж означає труднощі для всіх, хто щось виробляє. Трейдери, намагаючись компенсувати свої втрати, перекладають їх на фермерів.

Якщо Україна обиратиме МС чи зону вільної торгівлі з ЄС, що буде вигідніше для її економіки?

- При вступі у такі об'єднання завжди є вигоди і втрати. Мова йде про те, короткотерміновими чи довготерміновими вони будуть. При співробітництві з ЄС у перший період часу фермери втрачатимуть. Бо якість нашої продукції все-таки залишає бажання бути кращого за невеликим винятком. А от довготермінова співпраця безперечно принесе користь сільськогосподарській галузі. А от з Митним союзом все навпаки: спочатку побачимо невелике полегшення, але потім будемо втрачати все більше. Якщо говорити про східний вектор, ця територія має доволі невисокі вимоги до якості сільськогосподарської продукції. Хоча цей ринок є більш зрозумілим для наших фермерів, він не йде ні в яке порівняння з потенціалом європейського ринку.

У чому переваги європейського вектору?

- У Євросоюзу є регламент про спільну аграрну політику. У тому регламенті прописано, що кожна країна-член ЄС має доступ до інформаційного забезпечення фермерів. Це консультування щодо земельних питань, управлінської практики. Ця система зазвичай є державною і фінансується з держбюджету. Європейський фермер має всю інформацію про ринки, технології, ціни, може отримати консультацію. Український фермер нічого цього не має. Він забиває худобу у себе у дворі, не може просунути у Європу свої продукти, у нього ніхто нічого не купує, бо немає відповідних посвідчень про якість. Наш фермер не знає про цінову ситуацію на західних ринках, не має кооперативів і тих, хто міг би їх організувати. У цій ситуації український фермер опиняється у дуже невигідній ситуації. Він не може вступити у повноцінну конкурентну боротьбу, бо не є долученим до європейської інформаційної системи. Зараз ця система виходить на перший план. Тому Україні треба якомога скоріше підписати документи про долучення до зони вільної торгівлі з ЄС, щоб мати доступ до цієї інформації.

Чи є така система у Митному союзі?

- У Росії в останні два роки створюється система консультаційного забезпечення фермерів. Там навіть внесли відповідний проект закону щодо цього. Проте Європа має довшу історію надання такої допомоги. Якщо говорити про Казахстан і Білорусь, там такі системи тільки народжуються. Про централізовану систему інформування фермерів у Митному союзі поки не йдеться.

Українському фермеру доведеться багато від чого відмовитися. Наприклад, від надвірного забою худоби.

- Це є вимогою Світової організації торгівлі, членом якої Україна є з 2008 року. Також має бути заборонена реалізація не лише м'яса тварин подвірного забою, а й необробленого молока, сиру домашнього виробництва. Це не європейські, а СОТівські вимоги. Поки їх відтермінували, але з 1 січня 2015 року вони таки набудуть чинності. Якщо ми хочемо продавати м'ясо на зовнішні ринки, воно повинно відповідати певним вимогам щодо якості і безпеки. Мають бути побудовані бійні - обладнані місця для забою худоби відповідно до санітарних норм. Забили, розробили, санлікар перевірив. Такі правила повинні бути і для внутрішнього ринку. Чого українці мусять їсти гірше м'ясо, ніж європейці?

Чому ж тоді ці обмеження досі не ввели?

- Тому що в Україні поки грім не вдарить, мужик не перехреститься. По-перше, виробництво худоби дуже сильно впало. Якщо великий м'ясокомбінат має налагоджувати систему дистрибуції, продажу, просування, переробки продукції, то невеличкі компанії не мають налагодженого збуту, прогнозованих доходів. Тому вони не можуть взяти великі кредити на обладнання. До того ж в свідомості дрібних виробників закладено: чому я маю платити за забій скоту, санітарному лікарю, якщо я все сам можу зробити? У нас сьогодні діють дві інституції: формальна і неформальна. Перша - це закони і правила, які встановлює держава. Друга - це звичаї, традиції, неписані правила, які сформувалися за багато років. От як звичай забити худобу вдома і продавати. Потрібно буде привчити населення діяти за законом, а не за звичаєм, який є застарілим.

Чи зможуть українські фермери вільно торгувати своєю продукцією, коли долучаться до ЗВТ з Євросоюзом?

- У Європі є мобільні фермерські ринки. Раз на тиждень на декількох майданчиках торгують лише фермери - кілька майданчиків у великих містах. Торгувати мають право лише фермери - ніяких посередників і перекупників. Утім, найчастіше збутом займаються через кооперацію. Йде розумне розділення. Фермер займається виробництвом, а фермерський кооператив - збутом. Я спілкувався з одним німецьким фермером, у нього 20 тисяч свиней. Питав його, чи їсть він домашню свинину. А він відповідає: мені щоб забити її, стільки проблем. Я краще куплю своє у магазині. Ми ще цього не розуміємо, але рано чи пізно прийдемо до таких норм і правил.

Зараз у Європі є тенденція до зменшення фермерства - все більшу частину ринку займають оптові виробники продукції. Але це відбувається в багатих країнах, які вже пережили становлення. Там висока купівельна спроможність у населення. Тому на фермерах це ніяк не відбивається.

×