У Музеї Івана Гончара на стінах розвісили фуфайки, а посеред зали на купу склали вишиванки, вінки, рушники. Тут відкрили виставку в рамках проекту "Етнографічні небилиці".
Ідея мистецького проекту належить директору Музею Івана Гончара - Петрові Гончару.
"Фуфайка - ще одна візуальна формула української культури ХХ століття, - пояснює Петро Гончар. - Це підміна української національної культури фуфайкою. Підміна насильницькою більшовицькою темою класової нерівності. Як кажуть "чим гірше тим краще".
На стінах розвішано близько 30-ти фуфайок. Петро Гончар збирав їх протягом місяця по всіх регіонах України.
"Коли їдеш бува кудись, то питаєш - чи залишилися у вас вишиванки, рушники, старий одяг чи посуд. А вони кажуть, що все давно попалили, мовляв нам не треба було. От я подумав, а що у людей лишається - коли те спалили, а об рушники бува ноги витирають. Виявляється, що лишають фуфайку. Так і виникла ідея цього проекту" - додає директор музею.
"Я навіть думав, що ця "хвороба суспільства" є тільки в центральних регіонах України, а на заході цього немає. Але майже в останні дні перед відкриттям поїхав на Гуцульщину. І навіз звідти купу фуфайок".
"Я їздив по селам - питав чи лишилися фуфайки. Навіть, було таке, що знімав фуфайку з людини. Платив за фуфайку гроші - від 20 до 50 гривень. Були такі, що й торгувалися. Один чоловік каже: "А десь в курнику валяється". Заходжу в курник - справді лежить у кутку. Пропоную йому 20 гривень, а він "Менше, ніж за 30 гривень не віддам". Оце "фуфаєчна свідомість". Фуфайка тоді пішла в моду і замінила всю автентику".
Усього Петро Гончар назбирав близько 60-ти фуфайок. Вони в плямах, латках.
"На кожній фуфайці лишився відбиток. Так наче відсканувалося все життя господаря. Вони ж ніколи не пралися і носилися до останнього", - розказує автор проекту.
А посеред великої зали музею - величезна купа автентичного українського одягу. "Звичайно ця форма ріже і око, і душу, але мета проекту - щоб люди звернули увагу на те, що ми цінимо, а що ні".
Виставку можна відвідати до 25 квітня. Музей знаходиться по вулиці Лаврська, 19.
Коментарі
Т.е. чем больше заплатишь врачу тем лучше тебя полечат !
Лично я поддерживаю эту реформу! Все верно как можно лечиться и наблюдаться у разных врачей всю жизнь?Уж лучше пусть мной один врач занимается!Он цже досконально будет знать мои болячки,мой организм. А не каждый раз новый врач будет находить у меня что-то новое .
Давайте посчитаем, насколько врач будет мотивирован, заинтересован чтоб Я написал заявление на прикрепление к НЕМУ.
1800 грн за 1500 человек = 1,2 гривны за пациента в месяц. То есть за МЕНЯ, любимого, государство предлагает врачу 1,2 гривни в месяц и называет это мотивацией?
Не правильно ты считаешь. Нужно было читать по внимательней : "Для нарахування зарплат відповідно до кількості прикріплених вже розроблено спеціальні коефіцієнти." Т.е. с каждого сверх 1500 будет доплата, которая будет равна зарплате умноженной на специальный коэфициент. И везде, за переработку, платят полуторную или двойную оплату.