Епатажний харківський поет-слемер Артем Полежака у столичному пабі декламує свої соціально-політичні вірші, використовуючи ненормативну лексику. У 2010 році він був кандидатом у президенти України на виборах. А ще - видав першу поетичну книжку без жодного тексту "Мої нездійсненні мрії".
"Я не пишу спеціально і не називаю себе поетом. Бо літератор – це людина, яка постійно творить за серйозним столом, як за верстатом. А у мене якось так відбувається: йду вулицею, римую слова. Багато віршів навіть не записані на папері. Може, я у житті зануда, але на сцені хочу нести радість", - говорить поет в інтерв'ю Gazeta.ua. У руках тримає сигарету і чорну папку зі своїми віршами.
Як ви можете охарактеризувати свою творчість?
Я називаю її естрадною поезією, яку декламують у клубах і на вечірках. Її не так цікаво читати самому у текстах, краще слухати виступи.
Займаєтеся цим професійно? Це ваша основна діяльність?
Узагалі-то я займаюсь дизайном меблів, а це більше як хобі. Звісно, що я б хотів щодня давати концерти, щоб мені платили гонорари. І моя творчість могла би бути моєю професією.
Скільки часу займаєтесь написанням віршів?
Важко сказати. Мабуть, із підліткового віку, коли вперше закохуються, всі починають потрошки писати. Але тексти, що я читаю зараз, є написаними за останні декілька років.
Маєте видані збірки з віршами чи аудіо-диски?
У мене є диск, який записав разом із житомирським гуртом "Барабас". У нас був колись спільний проект. Також ми видали книжечку "с подвохом". Це книга-розмальовка за мотивами моїх віршів. Ми одного разу прикололися, зробили перформанс, що буде презентація збірки Полежаки. А це насправді дитяча розмальовочка.
Звідки берете ідеї для своїх віршів?
Тексти у мене не складні, буквально підібрані з асфальту. Усі вірші з життя, йдеш по вулиці, побачиш щось – напишеш. Я ж їжджу у громадському транспорті, плацкартному вагоні, а це чудовий досвід. (сміється)
Чи були якісь претензії, судові позови чи погрози через гостроту віршів?
Поки живий. Позовів ніяких не було, лише пишуть різні тролі у соціальних мережах. Залишають коменти типу: "що за нацист". Але не більше.
Чому ви почали вживати ненормативну лексику у творах?
Тут, розумієте, коли згадуєш президента, то якось важко уникнути ненормативну лексику. І не тільки у вірші. Буває і не хочеш, але ці слова виходять самі собою. Взагалі у моїх віршах її не так багато. Вона присутня, але на цьому не треба зациклюватися.
Ви переїхали із Харкова, східного міста України. Як ваші батьки ставляться до такого вашого патріотизму?
Мої батьки україномовні, бо є вихідцями із села. Тому наші політичні переконання збігаються. Лише інколи мама каже: "Синок, ти от поменше матюкайся у стіхах!" А так усе нормально.
Чи намагаєтесь своєю творчістю якось вплинути на політичну ситуації в країні?
Я про це не думаю. Розумію, хреновий у нас лад, хреновий президент, уряд, депутати. Але не всі, іноді бувають нормальні. Нам поки залишається бажати кращого.
Що хочете донести своєю творчістю? Чи є якась вища мета?
Я це роблю, бо не можу цього не робити. Знаєте, як Мамонов співав: "А как там насчет пользы? Вам полезен мой крик". Думаю, вам корисний мій крик. Яка ще може бути користь?
3 
4880
Коментарі
10