"У Конституції нема права на повстання"

 

Провести всеукраїнський референдум запропонували 78 громадських організацій Харкова. Хочуть у такий спосіб скоротити кількість народних депутатів із 450 до 300, скасувати їхню недоторканність, перетворити Верховну Раду на двопалатний парламент і перейти від змішаної системи виборів — до мажоритарної.

— Навряд чи такий референдум здатні ініціювати самі громадські організації. Зрозуміло, за цим стоїть влада, — каже правознавець,  конституційний експерт Харківської правозахисної групи Всеволод Речицький, 59 років. — Кучмівський референдум 2000-го теж організовували "за народною ініціативою". Проте зроблений він був руками "служивих людей" з Адміністрації президента. Закон про референдум так вибудовано, що без підтримки виконавчої влади його не провести.

Що у ньому добре, а що — небезпечно?

— Я не проти закону про референдум, бо його робили на продовження п'ятої статті Конституції, де йдеться про владу народу. Може статися так, що держава узурпує народну владу, а в Україні не існує жодного механізму, як це відкрутити назад. У нашій Конституції нема права на повстання, як у деяких країнах. Виходить так, що узурпація заборонена, але відсутні механізми боротьби з нею.

Водночас цей закон дозволяє шляхом референдуму зробити будь-що. Влада, з одного боку, хоче розпочати конституційну реформу, а з іншого — дискредитувати парламент, підірвати його легітимність. Мовляв, у теперішньому вигляді він людям не подобається. Якщо така ідея вкоріниться у суспільстві й політикумі, можна буде пропонувати радикальні зміни до Конституції.

Що має на меті виконавча влада?

— Президент і уряд хочуть скористатися референдумом для зміцнення своїх позицій. Їм закидають авторитарність, недемократичність. Референдум — це якраз інструмент прямої демократії, що дозволяє розставити певні акценти.

На голосування планують винести чотири питання. Вони справді "печуть"?

— Серед них є одне, з яким я не згоден, — чисто мажоритарна система виборів. Ми побачили 28 жовтня торік, що в українських умовах вона працює на багатих кандидатів, наближених до влади. Але чисто пропорційна система, яка існувала на двох попередніх виборах, — іще гірша. Адже списки партійні вожді формують у дуже непрозорий спосіб.

Який сенс у намаганні Януковича посилити свою владу? Адже він і так має усю її повноту.

— З одного боку, він шукає гарантій перемоги на президентських виборах 2015 року. З іншого, розуміє, що політична система погано збалансована, треба змінити її модель. До цього й Кучма наприкінці свого президентства дійшов. Очевидно, бракує другої палати парламенту. Україна завжди схилялася до радикалізму через те, що у Верховній Раді недостатньо представлені регіони. Відбувається постійне перетягування ковдри. Янукович це бачить. І йому потрібна підтримка сенаторів.

Чи можуть використовувати референдуми в Україні зовнішні сили, насамперед Росія?

— Проблеми можливі тільки через місцеві референдуми, але щодо їх закону немає. Його ухвалили лише про загальноукраїнський референдум.

Законопроекти проходять дві палати

У більшості європейських країн парламенти двопалатні. Нижня палата складається з представників політичних партій. Їх обирають відповідно до чисельності населення в регіоні. Наприклад, у Донецькій області 21 округ, а у Львівській — 12.

У верхній палаті — Сенаті кожна область має однакове число представників — незалежно від кількості жителів. Якщо від Донецької області обирають трьох сенаторів, то й від Львівської — теж трьох.

Законопроекти ініціюють і ухвалюють у нижній палаті, але їх затверджує Сенат. Верхній палаті притаманна пропрезидентська чи проурядова позиція. Бо сенатори переважно захищають інтереси власного регіону, а не тієї чи іншої партії.

×