Країну бідних у парламенті знову представлятимуть багаті

Змішану систему виборів до парламенту запровадили скоріш за все з тактичних міркувань. За партійними списками, вирішили в коридорах влади, ми більшості в парламенті не беремо. А з мажоритаркою все має бути добре. Але повернення до мажоритарних виборів на нинішньому етапі розвитку суспільства і політичної системи розкрило цілі пласти проблем.

Політична культура великої кількості виборців така низька, що це створює ідеальне середовище для маніпуляцій, окозамилювання та політичної корупції. Політики часто заколисують себе мантрами: "Наші люди не такі дурні, вони самі у всьому розберуться". Спробуйте зібрати групу з простих пенсіонерів, безробітної молоді, низькооплачуваних працівників. Ви почуєте збірку стереотипів і хибних умовиводів. Ця "народна мудрість" — нагромадження політичного невігластва. Наприклад, "всі політики — однакові". Далі залишається тільки пояснити, що деякі з цих мерзотників платять прямо зараз і готівкою по 100 гривень за голос. Вони ж однакові, то яка різниця? Цей хоч заплатив.

У суспільстві спостерігається стрімке розшарування за інтелектуальною ознакою. Пояснення цьому — комерціалізація каналів інформації про оточуючий світ. Якщо середній за інтелектуальними здібностями людині дати вибір, що дивитися: примітивний телесеріал або науково-популярну програму, звичайно вона обере мильну оперу.

Телеканали міряють рейтинги, продають рекламний час, наукові, мистецькі та соціально важливі передачі зникають з ефірної сітки. Новини перетворюються на світську хроніку і сусідські плітки. Більшість населення навіть не має альтернативи у вигляді інтернету та спеціалізованих телеканалів. А отримавши таку альтернативу, часто обирає те саме "мило" й тупуваті розваги, тільки в інтернеті.

Радянське безальтернативне телебачення не було взірцем. Але воно підтягувало інтелектуальний рівень населення. Нині лише нечисленний прошарок наших співвітчизників може обговорити новинки літератури, актуальні наукові проблеми, глобальні зовнішньополітичні виклики. Ми тупіємо як нація, і це вже не можна ігнорувати. Українська політика не сприяє виведенню людей на більш високий рівень. Про що сьогодні говорять кандидати з виборцями? Альтернативну енергетику, економічну спеціалізацію регіонів, збільшення соціального капіталу громад? Ні! Політичний дискурс перебуває в рамках бабелевського "от обжорки к сортиру". Не думав, що часто апелюватиму до недоброї пам'яті радянського досвіду, але тодішня радянська політінформація в школі, армії, цеху мала на меті розширення кругозору і прищеплення певних цінностей. Тепер зустріч кандидата з виборцями є ілюстрацією до творів Некрасова: "Вот приедет барин, барин нас рассудит". Регрес сягає феодальної стадії.

Різні виборчі системи демонструють різний ступінь залежності від політичної культури суспільства. Перебіг нинішньої кампанії однозначно показує, що українські вибори за мажоритарною системою є профанацією політики, демократії, ідеї загального виборчого права. Глупства, на зразок "відповідальності депутата перед виборцями округу", можна залишити для рожевих сопливих агіток. Купівля мандатів на аукціонах — ось що таке теперішні вибори в одномандатних округах. Крізь цей фільтр прорвуться кандидати з найбільшими фінансовими можливостями та підтримкою адмінресурсу. Країну бідних представлятимуть у парламенті майже виключно багаті. З історії пам'ятаю, що такі речі добром не закінчувалися.

×