четвер, 08 лютого 2007 18:34

"Чисельність українців хочуть зменшити до 20 мільйонів"

  Борис Олійник: ”Мені подобається, як Янукович оволодів українською”
Борис Олійник: ”Мені подобається, як Янукович оволодів українською”

Поет Борис Олійник, 71 рік, вважає, що титульна нація недостатньо представлена у верхніх ешелонах влади і є підстави для створення Народного фронту.


Троє останніх українських прем"єрів — Тимошенко, Єхануров і Янукович — не є українцями за національністю. Це нормально?

— Я б дивився ширше, не на особистості. "Біда України в тому, що нею правлять ті, кому вона не потрібна", — казав ще 1918 року Михайло Грушевський. Так і тепер. Я не прихильник гасла "Україна — тільки для українців", але ж титульна нація повинна хоча б дозовано бути у верхніх структурах влади. А в нас з цим неприродне перекособочення. Тому й живемо так. Взяти ту ж Францію — там усе ж французи правлять...

Але ж найімовірніше наступним президентом Франції стане угорець за походженням Ніколя Саркозі...

— Але він вважає себе французом. Й араби у Франції, яких вже мало не половина населення, — теж пишуться французами. А наші сидять на валізах. Він в Україні квартирує, а вклади лежать у зовсім інших державах. І на тривогу "номер один" збирає свою валізу і їде. Подивіться, хто в нас мільйонери та мільярдери, звідки вони. Усі це знають.

А щодо Януковича, то мені подобається, як він оволодів українською, і вже нею мислить. Видно ж, що говорить не завченим текстом. От треба й іншим у нього вчитися. І Юлія Володимирівна блискуче говорить українською.

Хіба достатньо публічно говорити українською?

— Але вони хоча б демонструють потяг до цього. Це важливо. От якби в нас всі національності берегли свою ідентичність, але вважали себе українцями — як ті ж араби у Франції... Або як в Америці: кого там тільки немає, а всі вважають себе американцями. А в нас — квартиранти.

Але впадати в істерику чи в ступор теж не слід. В історії України бувало й гірше. Хоча, до речі, за радянських часів влада на чолі з КПРС уважно стежила, щоб не порушувався процент національних кадрів у республіках. Кажуть, робилося це для показухи, але все одно Україна була таки Україною. Кадри, як казав один чоловік, вирішують усе. А в нас зараз прийшли такі кадри, що скоро все порішать.

Нинішня ситуація склалася тому, що українці сотнями літ не господарювали у себе на землі, чи це реалізація якогось плану ззовні?

— І те, й інше. Ми не входимо до так званого "золотого мільярда" населення багатих країн. Наші землі хочуть заселити іншими. Це вже давно поставлене завдання. Колись була така теорія у німців: дві третини українців виселяють, а третину лишають для обслуги колоністів. Наглядачами і таке інше. От і зараз іде планомірне витіснення українського етносу: мільйони поїхали на заробітки, мільйони померли за часи незалежності. Нас хочуть довести, за певною версією, до 20 мільйонів. А потім заселити Україну колоністами.

Усе тонко робиться. Верховна Рада ліквідувала в паспорті запис національності. Здається, я один з небагатьох з лівого флангу говорив націонал-патріотам: може, хтось соромиться своєї національності, я ж особисто горджуся нею. Виступав за те, щоб цю графу в паспорті залишили. А з правого флангу це тоді не дуже й підтримали — нібито борючись з реліктами тоталітарного режиму. От із паспорта й почалося. Тепер незрозуміло, хто в країні господар. І преси, завдяки якій можна було б вести просвітницьку роботу, зараз у нас немає. Вона в основному неукраїнська.

Луценко зуміє створити рух

Звичайно, справа і в самих українцях. Попадали то під тих, то під інших, самоїдством займалися. Завжди виграють ті, що купи тримаються. А в нас де два українці, там три гетьмани. Це не вина наша, а біда. Даємо своїм недругам говорити про якийсь український комплекс: підставляємо одне одного, не вміємо владою розпорядитися. Кажуть, що ми добрі виконавці, винахідники, письменники — але в інших державах. А в себе вдома, мовляв, ні в тин, ні в ворота не лізе. Я, звичайно, не вважаю, що все аж так розпачливо.

Що треба зробити, аби влада в Україні була українською?

— Цивілізовані народи у випадку, коли Вітчизна майже в небезпеці, створюють Народний фронт. У ньому об"єднуються люди з різними національними, світоглядними чи  соціальними поглядами. Бо відчувають, що треба рятувати ситуацію.

У нас є окремі вузли спротиву глобалізації та космополітизму. Але як у 1941-му: порушений зв"язок між дивізіями, арміями, фронтами. А треба єднатися, усвідомити, що ми на нашій — на своїй землі. А не так, як писав Шевченко: "На нашій — не своїй...".

Як ви оцінюєте дебют Юрія Луценка з його Народною самообороною?

— Гадаю, він зуміє створити рух. Бо є в нього та доза романтизму, відсутність якої не дозволяє навіть істинним патріотам іти на ризик задля загального добра. Луценко це може. Хтось каже, що все це створене штучно. Та яка різниця... У цій ситуації треба самозахищатися. Тому що нас скоро й кури загребуть.

Чому ж на виборах українці не голосують за національно-патріотичні сили, не обирають українську владу?

— У нас особлива історія. За часів Російської імперії націоналізм подавався як сепаратизм. За радянських часів ярлик націоналізму чіпляли до всього найкривавішого, що було в русі УПА. Тому настороженість до націоналізму досі тримається. І відбивається на кожному, в кого сидять зашпори 1937 року. Вони ж так просто не відходять.

Та й люди в нас ще ті. Лають президента, уряд, парламент. А запитаєш — а хто ж їх вибирав? Не я. А потім знову тих самих вибирають. Під час торішньої передвиборної кампанії нам з Михайлом Сиротою казали: ви хороші хлопці, але ж не виграєте. Отаке мислення. Та ми таки виграли! Усе ж зараз стає відомо. Ще до виборів було розписано: хто і скільки набере. Нам як дали з самого початку 0,08 відсотка — так і довели до кінця. Я себе не переоцінюю, але ж так бездарно сфальсифікували! Подейкують, що один з колишніх американських послів був у ролі координатора. Сидів тут і страшенно боявся перерахунку голосів. Американці дуже хочуть, щоб у нас була двопартійна система. Не вийде в них. Якби ми були, скажімо, німцями, то дисципліновано виконали б задумане. Але ж ми слов"яни. Я це колись пояснював Михайлові Сергійовичу Горбачову. У нас то агент запізнився, то резидент запив чи до молодиці подався. Інший менталітет. А були б дисциплінованими — уже б лише дві партії в парламенті було.

Що думаєте про нинішнє протистояння між президентською і урядовою командами?

— Це було б смішно, якби не так гірко. Два роки тому я був свідком, як у Раді Європи стоячи вітали президента Ющенка. Ми ходили гордо... Так піднятися і так піти сторч тільки ми можемо. Ну а теперішня вовтузня між гілляками влади — це дитячий садок. Несерйозно і неприємно.

Вони зможуть дійти згоди?

— Дійдуть. Бо заплатили великі гроші, щоб прийти до влади. Так що все буде нормально, у найгіршому розумінні цього слова. Безперечно, минулого літа треба було оголошувати нові вибори, і в президента була така можливість. Він на це не пішов. Мабуть, є якісь гарантії другого президентського терміну.

Зараз ви читаєте новину «"Чисельність українців хочуть зменшити до 20 мільйонів"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути