— Українці вступали в батальйон "Нахтіґаль", аби бути готовими до створення української армії. Батальйон був для них єдиним методом здобути освіту і зброю — вони бачили себе зародком українських збройних сил. Із патріотизму українців скористалися німці, змусили просувати чужі інтереси, — каже дослідник визвольного руху історик Володимир В'ятровиЧ, 34 роки.
Для чого вермахт створював "Нахтіґаль"?
Німці ставили перед батальйоном завдання брати участь у боях і захоплювати певні стратегічні об'єкти. Командування було німецьке: "Нахтіґаль" входив у диверсійний полк "Бранденбурґ" — своєрідний тодішній спецназ.
Що мали на меті вояки батальйону?
— Завданням "Нахтіґаля" було забезпечити проголошення незалежності України 30 червня 1941-го. Коли німці про це дізналися, показали своє справжнє ставлення до українців — не визнали незалежність як факт. Очевидно, це стало підставою для розриву стосунків між Організацією українських націоналістів і німцями. У вересні 1941-го почалися репресії, заарештували близько півтори тисячі українців. ОУН оголосила про перехід до антинімецького підпілля і почала будувати структури, які за рік сформували УПА.
Головнокомандувач УПА Роман Шухевич мав німецькі звання й нагороди?
— Це байка. Її автором є історик Анатолій Чайковський, член Комуністичної партії. Очевидно, на замовлення своєї політичної сили запустив інформацію про звання Шухевича і нагородження його Залізним хрестом. Німці досить прискіпливі, відзнаки фіксували. У їхніх базах даних прізвища Шухевич нема.
Шухевич і "Нахтіґаль" причетні до розстрілів львівських євреїв і поляків улітку 1941-го?
— Це ще один міф, сформований 1959-го радянським Комітетом державної безпеки. Його спрямовували проти міністра Теодора Оберлендера із Західної Німеччини, який був політичним керівником у "Нахтіґалі". Наші історики знайшли спеціальні інструкції КДБ, як відбирати свідків, як їх готували, що вони повинні прочитати, що сказати перед прес-конференцією. Дехто навіть наважувався писати до КДБ і торгуватися: "Я повідомив певну інформацію, за що прошу дати мені можливість поїхати за кордон". Є документи про нагородження працівників КДБ, які брали участь у цій операції.
Представники ізраїльського меморіалу Яд ва-Шем заявили, що мають підтвердження причетності Романа Шухевича до єврейських погромів у Львові, а вас звинуватили в заангажованості. Чим завершилася ця історія?
— Немає документів, які підтверджують причетність Шухевича і "Нахтіґаля" до львівських погромів. 2007-го, після присвоєння Шухевичу звання Героя України, президент Віктор Ющенко відвідав меморіал Яд ва-Шем. Один із його працівників сказав, що звання присвоєне колаборанту і антисеміту, на якого є досьє. Ми звернулися до Яд ва-Шему з проханням ознайомитися з цими документами. Отримали ксерокопію на чотирьох аркушах. Перше — свідчення і протокол допиту когось із підпільників 1940–1950-х про те, що українські націоналісти не любили євреїв. Другий — свідчення бійця "Нахтіґаля" Григорія Мельника, що українці брали участь у погромі. А ми в документах КДБ знайшли, що Мельник був одним із тих агентів, якого спецслужба готувала давати відповідні свідчення. Про це й повідомили журналістам. Після цього надійшла гнівна нота від Яд ва-Шему про те, що В'ятрович поставив під сумнів науковий авторитет меморіалу. Сказали, що документи про Романа Шухевича існують, і найближчим часом їх нададуть. Але з березня 2008-го ми нічого не отримали.
Чи варто було перейменовувати вулицю в селі Райлів Стрийського району на Львівщини на честь батальйону "Нахтіґаль"?
— Називати вулицю на честь німецької формації некоректно. Це не є належною шаною пам'яті героям. Погано, коли історію перетворюють на політичні маніпуляції. Пішла чергова хвиля інформації про те, що "всі українці співпрацювали з нацистами", що "ОУН була колабораційною". Вулицю варто було б назвати іменем когось конкретного з "Нахтіґаля", який після розпуску батальйону боровся за незалежну Україну. Когось місцевого, бо у Стрийському районі дуже багато людей піднялися на боротьбу й загинули. Людям було б набагато приємніше знати, що це їхній земляк.
"Нахтіґаль" був темною плямою в нашій історії?
— Створення в чужій армії своїх легіонів було характерне ще для греків. Так вони боролися проти турків. Поляки теж мали легіони у німецькій армії в Першій світовій. У цьому немає нічого унікального. Треба виходити з реалій того часу. Отримати допомогу в боротьбі з Радянським Союзом можна було тільки від його ворога. "Ворог мого ворога є моїм союзником" — цей принцип використовували всі.
3 
1
Коментарі
5