четвер, 18 лютого 2021 01:31

5 способів саморуйнування, яким нас навчили в дитинстві

  У нездоровому середовищі дитина засвоює багато хибних уявлень про себе, більшість з яких згодом приймає за власні. Фото: pixabay
У нездоровому середовищі дитина засвоює багато хибних уявлень про себе, більшість з яких згодом приймає за власні. Фото: pixabay

Виростити психологічно здорову дитину простіше, ніж "виправити" покаліченого дорослого. Які проблеми виникають у дорослому віці через травмуюче виховання?

У процесі виховання багато батьків вчать дітей самопожертві та саморуйнуванню для задоволення чужих потреб. Часто задоволення потреб батьків - основна функція, яку виконують діти. Але це неправильно: батьки повиннні піклуватися про дитину, а не навпаки.

Дорослі люди, що живуть з невирішеними психологічними проблемами, заводять дітей з "неправильних" причин і завдають їм травми, подібні до тих, що самі пережили в дитинстві, пише psychologies.ru.

В результаті травмуючого виховання дитина виростає схильною до підпорядкування і залежною від інших. Вона перетворюється на дорослого, який намагається всім догодити, не вміє встановлювати особисті кордони, жертвує своїми інтересами або руйнує себе.

П'ять особливостей виховання, які з дитинства привчають жертвувати благополуччям:

1. Відсутність любові і турботи. По-перше, до цього пункту належать усі випадки неприхованого фізичного, сексуального чи вербального насильства. По-друге, сюди відноситься приховане або пасивне насильство, наприклад, емоційна холодність батьків, насильство над іншими членами сім'ї, що створює згубну середу для дитини, психологічний тиск, маніпуляція і брехня. Дитина засвоює урок: її неможливо любити. Вона вважає себе поганою, неважливою і непримітною. Вона постійно відчуває загрозу. Наслідки такого виховання можуть переслідувати до кінця життя.

  Фото: pixabay
Фото: pixabay

2. Помилкові уявлення. Батьки та інші значущі дорослі вселяють дитині помилкові переконання. Вони можуть говорити про них явно або подаючи приклад поведінкою: "батьки завжди праві", "я твій батько/твоя мати /твій вчитель, тому я краще знаю", "сім'я - головне в житті", "ти ще маленький", "не будь егоїстом". Дитина засвоює принцип: головний той, хто сильніший. Її потреби не важливі, вона повинна задовольняти чужі потреби. Водночас вона розуміє, що не можна ставити владу під сумнів: дитина повинна підкорятися батькам.

3. Порушена самооцінка і почуття власної важливості. У токсичному середовищі дитина засвоює багато хибних уявлень про себе, більшість з яких згодом приймає за власні. Ці уявлення починають визначати її самосприйняття. Наприклад, діти засвоюють, що вони нікчемні, що вони відповідальні за все, що йде не так. Вони застряють в стані безпорадності. Вони відчувають, що не можуть нікому довіряти і повинні все робити самі. Їх самооцінка залежить від сприйняття інших людей: "Якщо я подобаюся людям, все добре. Якщо я їм не подобаюся, все погано".

4. Необґрунтовані очікування і сценарій "приречений на провал". Багато батьків очікують, що їхні діти повинні бути ідеальними, і встановлюють завищені стандарти. Що б не зробила дитина, її покарають за "провал". Насправді робити помилки нормально. Вони необхідні, щоб дитина вчилася і розвивалася. Проте багатьом дітям батьки забороняють помилятися і суворо карають. Відмовляють у любові і турботі. Діти виростають тривожними і невротичними, перетворюються на перфекціоністів, які прагнуть все довести до досконалості, або, навпаки, втрачають мотивацію щось робити.

5. Заборона справжніх думок і емоцій. Почуття людини передають важливу інформацію про її середовище і благополуччя, відображають сприйняття реальності і допомагають більш точно осмислювати і систематизувати інформацію про цю реальність. Забороняти дітям відчувати певні почуття і виражати їх природним чином - злочин. Щоб підлаштуватися і вижити в токсичному і потенційно небезпечному середовищі, дитина починає пригнічувати свої справжні почуття і думки. В іншому випадку вона ризикує втратити прихильність батьків. Вона вчиться підкорятися і руйнувати себе. Такі діти стають дорослими, які не знають, хто вони і що вони відчувають, тому що з дитинства їх змушували придушувати своє "Я". Іноді значна частина "Я" втрачається назавжди.

Експерименти американського психолога Берреса Скіннера доводять, що ми схильні залишатися там, де отримуємо бажане хоча б час від часу.

В одному з експериментів Скіннер посадив трьох голодних щурів у клітки з важелями. У першій клітці кожне натискання на важіль завжди давало щуру їжу. Як тільки щур це зрозумів, він зайнявся іншими справами і забув про важелі, поки не зголоднів.

У другій клітці натискання на важіль нічого не давало, і коли щур це засвоїв, то відразу забув про важелі.

А ось у третій клітці щур, натискаючи на важіль, іноді отримував їжу, а іноді - ні. В результаті у нього виробилася справжня залежність від натискань важеля.

Та ж закономірність проявляється і у людей – і у пристрасті до ігрових автоматів, і в стосунках. Механізм тут досить простий. Ви посилаєте матері якесь повідомлення, чекаючи у відповідь отримати або повне мовчання, або вибух обурення. Але вона відповідає цілком адекватно і навіть ласкаво. У вас одразу ж прокидається надія, що вона нарешті змінилася. Самі того не розуміючи, ви застряєте на одному місці. Як той самий щур.

Зараз ви читаєте новину «5 способів саморуйнування, яким нас навчили в дитинстві». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути