Легковик "Форд Фієста ST" почали продавати торік. Він оснащений турбованим бензиновим двигуном потужністю 180 к. с., механічною 6-ступневою коробкою передач. Коштує 601 тис. грн.
— Версія ST має інше начиння й пристосовану до високих швидкостей ходову частину, — говорить Володимир Петрук, менеджер маркетингових комунікацій "Форд" із компанії "Віннер імпортс Україна", що продає автомобілі. Виходить із червоної тридверної "Фієсти ST". Паркує її на стоянці біля офісу компанії в селі Капітанівка Київської області.
Силует легковика каплеподібний. Установлені спойлери, низькі бампери, здвоєні вихлопні труби й легкосплавні диски. На задньому крилі та склі — велика наліпка ST.
— Автомобіль випускають на заводі "Форд" у Німеччині. Роблять у різних кузовах — 3-дверний і 5-дверний хетчбек, — каже. Дає брелок від легковика. — Ключ не потрібен. Двигун запускається кнопкою, коли в салоні є цей брелок.
Відчиняю широкі водійські дверці — й накладка порога починає світитися червоним, вмикається підсвітка панелі приладів, підстаканників і підлоги біля передніх сидінь. Салон автомобіля невеликий. Проте спереду не менше простору, ніж у машинах В класу — "Шкода Рапід" й "Хюндай Акцент". Позаду людям зростом понад 180 см буде тісно. Звичного горба в центрі заднього сидіння немає. Між двома дорослими зручно буде дитині. Стеля обтягнута чорною тканиною. У салоні запах нового пластику й шкіри.
Багажник у "Фієсти" — на 276 л. Добре продуманий — є пасок для закріплення багажу, спеціальні липучки на боковині. Можна зафіксувати сумки, рюкзаки та інші речі. Також є відокремлені спеціальними перегородками ніші. Туди ставлять пляшки, аби не розлилися, й речі, які важливо не пошкодити в дорозі.
Сідаю за кермо. Водійське крісло, як і переднє пасажирське, спортивне. Має високі бокові борти й широкі підголівники.
По центру торпеди — невеликий монітор мультимедійної системи із масивним козирком від сонця. Відображає назви радіостанцій, пісень, дані з приєднаного телефона. Музична система встановлена трохи нижче. Її кнопки невеликі й випуклі. Тисну нижню й під'єдную телефон через блютуз до системи. На екрані автомобіля відображається список останніх моїх викликів.
Налаштовую кермо за висотою. Воно обтягнуте шкірою. На спиці ліворуч — кнопка з логотипом людини з роззявленим ротом. Тисну її. Жіночий голос із динаміків автомобіля пропонує дати команду. Кажу ім'я дружини — й автомобіль набирає її номер телефона. Потім називаю частоту радіостанції — система знаходить таку.
Витискаю зчеплення й вмикаю першу передачу. Важіль холодний, зроблений з алюмінію. Тисну на газ — і машина неквапливо починає рух, педаль нечутлива. Передачі перемикаються чітко. На другій швидкості авто їде понад 40 км/год.
Акселератор швидко реагує на дотик. Відчувається великий запас потужності двигуна. Минає менш ніж 4 с — і на спідометрі понад 100 км/год. З місця до такої швидкості авто прискорюється за 7 с. Кермо автомобіля гостре — машина реагує на найменший його поворот. На такій швидкості бортовий комп'ютер показує витрату палива 4,5–5 л. Виїжджаю на житомирську трасу й розганяюся до 190 км/год. Автомобіль добре керований. У повороти входити легко, машину не кренить. Кермо стає важче крутити.
При в'їзді в Київ зменшую швидкість. Гальма автомобіля потужні й добре налаштовані. Підвіска жорстка — під колесами відчуваються навіть невеликі вибоїни. Середні та глибокі ями оминаю, адже посадка "Фієсти" низька — 14 см від поверхні шосе, можна пошкодити бампер. Та й гума низькопрофільна, на поганій дорозі її легко порвати чи подряпати колісний диск. Щоб розвернутися і виїхати на кращий асфальт, вмикаю задню передачу. Після цього бічне праве дзеркало опускається донизу, щоб краще відображати "мертву зону" в районі заднього колеса, а двірник заднього скла змітає бризки недавнього дощу.
У місті машина зручна в керуванні — компактна, легко маневрувати між рядами, швидко прискорюється. Двигун тяговитий. Не доводиться часто перемикати передачі, як у "Фольксваґені Поло" чи "Шкоді Фабії" з двигунами 1,4–1,6 л. Огляд із водійського місця хороший, бічні дзеркала трохи збільшують зображення й добре охоплюють простір позаду. У міських умовах автомобіль споживає 7–7,8 л бензину на 100 км.
Модель створили для Європи
Модель "Фієста" почали випускати 1976 року. Це був перший передньопривідний автомобіль "Форд" із 1-літровим двигуном на 40 к. с.
— Американська компанія придумала цю модель, аби втримати популярність у Європі. У 1970‑х на нашому континенті настала паливна криза, пальне було дорогим, тому практично вся Франція, Італія, Німеччина перейшли на невеликі економні машини. "Форду" нічого було запропонувати. Тому спроектували "Фієсту". Назву обирали серед 13 варіантів. Серед них була "Чері", "Браво" та інші. Виробництво моделі запустили на заводі в Англії та в Німеччині, — розповідає автоексперт 40-річний Микола Руденко. — Модель стала успішною, за чотири роки виробництва компанія "Форд" продала мільйон таких машин.
Приємно перемикати передачі
— Якщо порівняти звичайний "Форд Фієста" і "ST", то це — різні машини. У мене була службова "Фієста". "ST" більше підходить для активної їзди, — говорить Олексій Павленко, 36 років. Торік у грудні купив "Фієсту ST". Їздить нею щодня з Борисполя Київської області на роботу в столицю. Також має позашляховик "Кіа Спортедж", використовує для сімейних подорожей. "Фієсту" купив, щоб отримувати задоволення від їзди. Дуже приємно перемикати передачі, розганятися трасою й маневрувати. У місті на ній зручніше, ніж на джипі.
Вона економніша, легше знайти місце для паркування.
3 
1
Коментарі