Як святкують Великдень українські захисники

У криївці та в окопі

Великдень – одне з найважливіших християнських свят, що символізує перемогу життя над смертю, добра над злом. Це час, коли родини збираються разом, щоб розділити радість Воскресіння Христового. Хоча це не завжди вдається. Адже українцям не раз доводилося зустрічати Великдень зі зброєю в руках, захищаючи рідну країну від ворожої агресії.
У спецпроєкті Gazeta.ua та мужнього бренду “Козацька Рада”, що уособлює характер українського народу – волелюбний, сильний, непохитний, ми розкажемо, як святкували Великдень воїни Української повстанської армії (УПА) та як нині відзначають свято українські захисники на передовій.

Жодне свячене в житті не смакувало так, як тоді в лісі

Великдень повстанців, 1950 рік, Джерело - kray.ridne.net

Підготовку до Великодня українці традиційно розпочинають за тиждень до свята. Так само робили й вояки УПА: наводили лад у криївках, майстрували й лагодили лави, збирали харчі для святкової трапези. У четвер перед Великоднем старалися помитися, поголитися й переодягнутися в чисте. Обов’язково чистили зброю – це символізувало готовність до боротьби.
“
Інтенданти бігали днями й ночами, щоби все належно підготовити. Розвозили борошно поміж селян для печення пасок, збирали яйця на крашанки. Інші робили й вудили в лісових колибах ковбаси. Шевці направляли воякам взуття, а кравці й собі взялися за роботу – шили нові вбрання або підлатували подерті штани
— писав у спогадах Михайло Дуда на псевдо “Громенко” про підготовку до святкування Великодня 1947 року.
Спочатку упівці відзначали Великдень у найближчих до лісу селах. Ішли до церкви, а потім розходилися по хатах на святкове частування. Щоб не потрапити під облаву, на околицях села розставляли вартових. Та після 1945 року, коли НКВС почав активну боротьбу з українським підпіллям, святкувати доводилося в лісі. Напередодні туди приводили священника. Попередньо домовлялися з ним про зустріч у місці, віддаленому від табору. Звідти вели із зав'язаними очима, щоб у разі арешту не міг виказати місце збору повстанців. У лісі священник правив службу в польовій капличці, яку вояки зводили напередодні свята. Освячував наїдки і разом із бійцями сідав за великодній стіл.

Якщо ж священника було ризиковано приводити до табору, його функції виконував командир. Він читав молитву, благословляв їжу й виголошував промову, яка надихала вояків на майбутні звершення.

Святкування Великодня у Чорному лісі, 1944 рік, Джерело - ukrainianpeople.us
“
Стрільці зрізали кілька смерек, зробили стіл, може, на сорок метрів довгий, а по боках – сидження, застелили все смерековими гілками. Кухарі накраяли пасок і всяке інше. Розклали на столі й попросили сідати. Бракувало лише священика. Привітав усіх командир “Залізняк”. Побажав кращої долі, а тоді сказав до всіх наше староукраїнське “Христос Воскрес”. Йому хором відповіли “Воістину Воскрес"
— пригадував Кость Михалик на псевдо “Дума”.
Святкування Великодня перетворювалося на повстанську нараду, що символізувала початок нового року боротьби за незалежність України. Вояки згадували полеглих побратимів. Ділилися новинами й вирішували, як діяти далі. Це був час єднання, надії та віри, що додавав сил на подальшу боротьбу.

Частування до Великодня часто повстанцям передавали їхні родичі, збирали члени місцевого осередку ОУН. Бувало, що під час богослужіння біля церкви кожна родина давала зі свого кошика щось для вояків. Але інколи на Великдень повстанці не мали жодних святкових страв.

На Великдень повстанцям дозволялося випити трохи горілки, що в інші дні суворо заборонялося.
  1. Великдень повстанців, 1950 рік
  2. Великдень УПА, 1950 рік, Джерело - kray.ridne.net
  • Зустріли ми Великдень сумно. По два маленьких пряничка вже з протухлої муки і шматок твердого, як волоський горіх, м’яса. От і всі великодні делікатеси. Та це б нічого – голод повстанцю, як рідний брат. Наш святковий настрій зіпсувала відсутність двох стрільців. За кілька днів до цього вони пішли в село за продуктами і не повернулися. Яка була радість, коли після заходу сонця ми застали своїх друзів у криївці, до того ж з кошиками святкових наїдків
    розповідав Михайло Дяченко на псевдо “Марко Боєслав"
  • Накривки з мадярських гранат служили за чарки. Горілка на порожній шлунок видавалася гострою, гріла, викликала легке сп’яніння. Жодне свячене в житті не смакувало так, як тоді в лісі. По сніданню відпочивали всі, крім алярмової чоти. Дехто грав у шахи, дехто в карти, інші відпочивали, гуторили
    згадував Кость Михалик
Горілка традиційно є популярним напоєм на столах українців. Сьогодні “Козацька Рада” – це більше ніж традиція. Це символ спадщини та єднання українського народу, що втілює в собі силу предків та їхню непохитну волю. Це дух свободи, який не знає обмежень, і характер, загартований часом.

“Козацька Рада” несе в собі ідеали справедливості та честі, що завжди були основою української ідентичності. Кожна крапля цього напою – це відлуння історії, відголосок героїчних подвигів наших предків.

Великдень на війні – це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть

Воїни, які нині захищають Україну в повномасштабній війні, як і упівці, намагаються берегти традиції і дотримуватись їх. Для них Великдень символізує початок нового відліку в боротьбі за свободу.
Getty Images
“
На фронті іноді й не знаєш, який сьогодні день, число. Бувало, що про Великдень дізнавалися, коли волонтери привозили паски і крашанки. Вдячні їм за це. Кухні в нас немає, видають пайок. На Великдень маємо такий, як і в інші дні
розповідає боєць Олег на псевдо “Дід Бандерівець”
Він воював в Афганістані. Потім брав участь в АТО. Коли почалося повномасштабне вторгнення, пішов добровольцем, маючи другу групу інвалідності. Захищав Харківщину й Донеччину. Тепер боронить Україну на покровському напрямку. З 2022-го вже тричі був поранений.
“
Торік на Великдень були на куп’янському напрямку. Волонтери привезли 5-літрове відерце з домашньою ковбасою, вареники з сиром і сметану. Отоді справді відчули дух Великодня
— ділиться Олег
Зізнається, що найкращі спогади про Великдень залишилися в мирному житті. Тоді на гостину завжди приїжджали побратими, з якими раніше служив. Гостей була повна хата.
Захисник Сергій на псевдо “Сліва” пригадує, що найбільше наїдків мали першого Великодня повномасштабної війни. Він тоді припав на 24 квітня.
“
Київщину вже звільнили, тому було відносно спокійно. Ми перебували на полігоні біля столиці. Нам навезли стільки пасок і крашанок, що не знали, що з ними робити. Роздавали всім, кому можна було. Вранці сіли колом, поїли пасок, крашанок, ковбас. А потім зайнялися звичними справами. Наступний Великдень святкував у шпиталі. Волонтери всю кухню наїдками заставили. Великдень на війні – це більше про традицію. І про віру в те, що Україна вистоїть
 – розповідає Сергій
Він воює з першого дня повномасштабної війни. Брав участь у бойових діях на Київщині й Донеччині. Тепер відновлюється після операції. Торік захиснику вдалося побувати на Великдень удома на Хмельниччині.
“
У наших краях і в родині знають ціну традиціям, дотримуються їх. Наприклад, обов'язково святять сіль і мак. Коли бабуся приходила з церкви, частину маку й солі перемішувала, обходила все обійстя за сонячним колом і обсипала, щоб не лізла нечисть. Потім сипала в курник, свинарник, конюшню. А тоді вже всі заходили в хату. В центрі столу бабуся ставила паску, поруч клала крашанки, ковбасу, сир і масло. Спочатку треба з’їсти крашанку – перша ділиться на всіх. Потім ріжеться свячена паска. Далі куштували всі страви святкового столу – наїдків було ого-го. Та бабуся все одно казала: “Ходимо тепер до церкви з кошиками, а колись возами возили
пригадує Сергій
“Козацька Рада” – це справжній український бренд, створений для тих, хто знає ціну традиціям, хто не зраджує своїх ідеалів та завжди обирає якість, міцність і вірність собі. Це вибір справжніх чоловіків, символ єдності, честі та сили, які залишаються незмінними впродовж століть.
Захисник Валерій на псевдо “Сірий” каже, що на війні справжніх свят не буває. Бо умови й обстановка тому не сприяють.
“
Разом із хлопцями стараємося хоч на якусь мить згадати про те, як відзначали Великдень удома, і хоч якісь традиції повторити. 2022-го святкували у військовій частині – приїхали на ротацію. Волонтери привезли паски і крашанки. Вранці приїхав капелан. Мали святковий сніданок - кашу з м'ясом, салат, ковбасу, крашанки і паску. Знайомі з інших бригад розказували, що освячували паски в коробках з-під снарядів, шоломах
— ділиться Валерій
Великдень 2023-го застав воїна на Донеччині. Було не до свята: окупанти гатили і вдень, і вночі.
Getty Images
“
А ми лупили у відповідь. Ближче до обіду хтось із хлопців приніс із десяток крашанок. Побилися яйцями й пішли далі бити окупантів. Нічого святкового того дня не куштували – мали тушонку і згущене молоко. Але напередодні в нас була радість – у хлопців, які прийшли на підкріплення, були вологі рушники. То ми влаштували собі справжній Чистий четвер
— пригадує захисник
Валерій захищав Київщину, Сумщину й Донеччину. Брав участь у боях на Курщині. Там отримав травму, тепер перебуває на лікуванні.
“
Торік на Великдень поверталися з Бахмута на ротацію. Поїзд проїжджав моє рідне місто й зупинився там на кілька годин. Подзвонив дружині. Вона встигла приїхати – не могли наобійматися, адже не бачилися майже пів року. Привезла нам пасок, крашанок, печеної ковбаси та хрону. То вже решту дороги ми з хлопцями розговлялися
— ділиться Валерій
Цього року воїн сподівається зустріти Великдень удома.
Getty Images
“
У суботу напечемо пасок і ковбас, пофарбуємо яйця. А в неділю вдосвіта підемо до церкви. Я й раніше дуже любив це свято. Але після того, як побував на війні, почав іще більше цінувати кожну хвилину, яку можна провести з рідними. Вірю, що на Великдень Бог чує кожне прохання, кожну молитву. Тому всією родиною будемо просити про мир і перемогу
— ділиться Валерій
Володимир на псевдо “Комендант” від початку повномасштабного вторгнення вивозив людей із Київщини. 5 березня 2022-го офіційно став до лав ЗСУ. Вирушив на бахмутський напрямок. Там зустрів свій перший Великдень на війні.
“
Він був важкий – звідусіль обстрілювали. Волонтери привезли гостинці
— ділиться Валерій
Наступного року українські захисники провели контрнаступи на Херсонщині й Харківщині.
“
Великдень 2023-го був сповнений віри та сподівань. Майже всюди волонтери привозили святкові наїдки, а капелани їх освячували. Якщо не могли кудись доїхати, то туди передавали вже освячені крашанки і паску. Відчувалося, що нас підтримують, а це дуже заряджало на подальшу боротьбу
— говорить Володимир
Каже, що нині ситуація на фронті складна
“
Але в нас немає інших варіантів: або на щиті, або зі щитом. Україну захищатимемо до кінця
— підсумував захисник

Getty Images

У часи випробувань, коли наша держава знову відстоює свою незалежність, Великдень набуває особливого значення. Для вояків УПА він символізував початок нового етапу боротьби, віру в перемогу та відродження України. Для сучасних воїнів, які захищають країну від російської агресії, це свято є символом надії та незламності. А всі українці загадують цього дня одне бажання: щоб добро перемогло та в Україну повернувся мир.

НАДМІРНЕ СПОЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ ШКІДЛИВЕ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я

Над спецпроєктом працювали:
Матеріал підготовлено за підтримки
Світлана КОРЖЕНКО Авторка
Мирослава БОНДАРЕНКО Редакторка
Олексій СКОПНЕНКО Продакшн
Оксана МИШОПИТА Креативна продюсерка
Олена ПЕТІК Коректорка
Анатолій ПОПОВ Дизайнер